валерий лобановский

Донька Валерія Лобановського, Світлана, поділилася спогадами про батька у річницю його дня народження.

Читать полностью →

Кожного року 6 січня вболівальники київського «Динамо» згадують Валерія Васильовича Лобановського, який народився цього морозного зимового дня 85 років тому.

Традиційно рідні та близькі Метра, його однодумці та колеги, вихованці та прості вболівальники збираються біля могили Героя України на Байковому кладовищі та біля пам’ятника Великому Тренеру біля стадіону, що носить його ім’я.

«Кожного разу приходжу на Байкове кладовища та до пам’ятника біля стадіону з однією думкою — що батько та мати поруч зі мною й у всьому мені допомагають. Особливо в цей час. Приємно, що пам’ять про батька продовжує жити в серцях багатьох людей», — говорить донька тренера Світлана Лобановська.

Також до пам’ятника Метру приходять і вихованці ДЮФШ «Динамо» імені Валерія Лобановського. Важливо, що діти знають історію великого клубу та біографії знакових особистостей в динамівській історії.

«Дуже добре, що навіть через стільки років люди пам’ятають Валерія Васильовича. Бачимо багато дітей, що також дуже важливо — вони виростуть, і будуть передавати своїм дітям. Те, що зробив Лобановський, у нинішні часи, особливо з усіма подіями, що відбуваються, буде дуже важко повторити.

Він випередив час, зробив те, що не вдавалося нікому в колишньому Радянському Союзі. Він був не просто тренером, а й педагогом, психологом. На його прикладі виросли багато поколінь хороших тренерів, футболістів», — згадує легендарний футболіст та тренер «Динамо» Леонід Буряк.

Недарма на могилі Валерія Лобановського написані слова «Ми живі, доки про нас пам’ятають», а на його пам’ятнику біля стадіону викарбувані слова знаменитої пісні "... А ми згадуємо, люблячи". Пам’ять про Метра житиме ще багато-багато років, як він свого часу зі своїм баченням гри мільйонів на багато років випередив тодішній футбол.

6 січня, 85 років тому, народився легендарний гравець і наставник київського «Динамо» Валерій Лобановський (1939−2002), під керівництвом якого наші футболісти досягли найбільших успіхів в історії клубу.

Читать полностью →

Сегодня родились такие личности:

Александр Головко (1972) — бывший украинский футболист. Легендарный защитник и капитан киевского «Динамо». Также выступал в составе симферопольской «Таврии» и китайской команды «Циндао Бейлэйт». Единственный футболист, который становился чемпионом Украины, защищая цвета двух разных клубов («Таврия» — 1 раз, «Динамо» — 7 — прим. ред.). Тренировал юношеские сборные Украины, молодежную сборную Украины. Трижды подряд признавался лучшим центральным защитником чемпионата Украины. Ныне главный тренер «Диназа».

Виталий Буяльский (1993) — украинский футболист, полузащитник киевского «Динамо». В 12 лет Буяльский был зачислен в спортивную школу города Бровары. Через четыре года Виталия пригласили в школу «Динамо» (Киев). С 2010 года начал привлекаться в юношеские сборные. В Премьер-лиге дебютировал 26 мая 2013 года в матче последнего тура чемпионата Украины против запорожского «Металлурга» (3:0). В этой игре Буяльский вышел в стартовом составе и в перерыве был заменён на Адмира Мехмеди.

26 февраля 2015 года в ответном матче 1/16 финала Лиги Европы против французского «Генгама» забил первый гол в официальных матчах за «Динамо», внеся свой вклад в победу со счетом 3:1. Тремя днями позже он впервые забил за «Динамо» в чемпионате, в ворота харьковского «Металлиста».

Владимир Лозинский (1955) — бывший защитник. Известен по выступлением в составе киевского «Динамо». В стане «бело голубых» провёл 224 матча, в которых забил 9 мячей. Трёхкратный чемпион СССР. С 2007 по 2010 год работал селекционером в киевском «Динамо». Сборная Украины в 2007 и 2009 годах становилась победителем летней Универсиады под руководством Владимира Фёдоровича.

Валерий Лобановский (1939−2002) — легенда мирового футбола. Один из лучших тренеров в истории футбола. Многолетний наставник киевского «Динамо», с которым завоевал множество трофеев, среди которых два Кубка Кубков и Суперкубок УЕФА. Восьмикратный чемпион СССР, шестикратный обладатель Кубка СССР, пятикратный чемпион Украины, трёхкратный обладатель Кубка Украины. Трижды тренировал сборную СССР, с которой становился серебряным призёром чемпионата Европы 1988 года. У Валерия Васильевича было множество прозвищ, которые характеризовали железный характер и тренерский талант советского гения. Лобановского называли Мэтр, Полковник, Айсберг и ВВЛ. Добавим, когда Валерий Васильевич работал в арабских странах (ОАЭ, Кувейт), арабы его называли Угрюмый медведь.

У Лобановского была мечта — выиграть Кубок европейских чемпионов (позже Лигу чемпионов — прим. ред.), которой не дано было осуществится. «Динамо» трижды оступалось в полуфиналах самого престижного клубного турнира. 7 мая 2002 у Лобановского на матче в Запорожье произошёл инсульт, от последствий которого он скончался пять дней спустя. 15 мая 2002, Лобановскому посмертно присвоили звание Героя Украины. Именем Валерия Васильевича назван киевский стадион «Динамо». Финал Лиги чемпионов сезона 2001/2002, который проходил 15 мая начался с минуты молчания в память о великом игроке и тренере.

Щороку на початку січня родичі та друзі, колеги та однодумці, учні та просто прихильники таланту Валерія Васильовича Лобановського вшановують пам'ять видатного Метра.

6 січня виповниться 85 років від дня народження тренера-переможця.

ФК «Динамо» (Київ) інформує, що цього дня об 11:00 традиційно відбудеться покладання квітів на могилі Валерія Васильовича на Байковому кладовищі, а о 12:00 — біля пам’ятника Герою України на стадіоні «Динамо».

Півзахисник криворізького «Кривбасу» Жан По відповів на запитання клубної прес-служби.

Читать полностью →

Виконувач обов’язків головного тренера київського «Динамо» Олександр Шовковський висловився з приводу Дня української писемності та мови.

«Дорогі друзі, нещодавно відзначався День української писемності та мови, і я хотів би поділитися своїми роздумами з цього приводу.

Наша мова — це відбиток нашої культури, історії та національної пам’яті. Вона об’єднує нас, відзначаючи нашу приналежність до великого українського народу. Кожне слово, кожна розмова на українській мові — це крок до підтримки та відродження нашої спадщини.

Також мова є потужним інструментом об’єднання народу. Спілкуючись однією мовою, ми робимо крок до взаєморозуміння та спільної ідентичності. Вона об’єднує нас у бажанні будувати кращу майбутню Україну разом.

Збереження та розвиток нашої мови і писемності є завданням, яке стоїть перед кожним з нас, бо вона завжди була та буде тим самим мостом між поколіннями.

Нехай рідна мова завжди лунає мелодією наших сердець, об’єднує нас і робить нашу країну ще більш міцною та визначною на світовій арені. Нехай це свято завжди нагадує нам про наші корені, цінності та майбутнє», — написав Шовковський в на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Олександр Шовковський прокоментував своє призначення виконувачем обов’язків головного тренера київського «Динамо».

«Друзі та шанувальники футболу, багатьом з Вас вже напевно стало відомо про те що Мірча Луческу пішов у відставку з посади головного тренера „Динамо“ та оголосив про завершення своєї кар’єри.

Він завжди був визнаним фахівцем та легендарним тренером, і я віддаю йому належну вдячність за всі його досягнення та внесок не тільки в український, а й у світовий футбол.

Та особисто дякую йому за те що Він запросив мене в свій тренерський штаб.

Сьогодні мені випала велика честь стати керманичем нехай і з приставкою в. о. у ролі головного тренера моєї улюбленої команди. Також не можу не зазначити, що це стало можливим завдяки довірі та підтримці президента клубу Ігоря Суркіса.

Я чудово розумію, що це велика відповідальність, яку я беру на себе з великою повагою.

Дякую Вам всім за Вашу підтримку та віру в мене. Тільки Київ — Тільки Перемога!», — написав Шовковський в на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Асистент головного тренера «Динамо» Олександр Шовковський пригадав фразу легендарного наставника Валерія Лобановського.

«Для того, щоб перемагати когось, потрібно навчитися перемагати самого себе!», — написав Шовковський в на своїй сторінці в мережі Instagram.

6 жовтня 1975 року київське «Динамо» завоювало свій головний єврокубковий приз — Суперкубок. У Києві динамівці обіграли «Баварію».

У ті роки, Суперкубок УЄФА розігрувався у двох матчах. Зустрічалися переможець Кубка чемпіонів (нині Ліга чемпіонів) і володар Кубка кубків (більше не розігрується) — мюнхенська Баварія і київське «Динамо». Матч у Німеччині сенсаційно виграли кияни, завдяки диво-голу Блохіна — 1:0.

І ось матч-відповідь 6 жовтня. Гра викликала неймовірний ажіотаж — за 100-тисячної місткості Центрального стадіону (нині — НСК Олімпійський) на квитки надійшло 650 тисяч заявок! Кияни знову перемогли — 2:0, і знову обидва голи забив Блохін.

Ось як згадував той поєдинок Яків Погребняк, який у ті роки за завданням першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького курирував київську команду.

«Я був свідком чи не всіх домашніх ігор „Динамо“, але ця, з „Баварією“, була особливою. Коли Блохін забив другий гол і стало зрозуміло, що „Динамо“ перемогу вже не упустить, я глянув на Щербицького, а в нього блищать сльози в очах. Він був людиною такою — і твердий, але й сентиментальний. У нас радість була, як у батьків, у яких щойно з’явилася дитина. Запросили тоді Лобановського і Базилевича на обід. Випили трохи. Я — вино, Щербицький — чарку горілки. Лобановський, по-моєму, теж пив горілку.

Як заохотили „Динамо“? Перед усіма відповідальними іграми я приїжджав на базу. Лобановський висловлювався: „Якове Петровичу, нам потрібно стільки-то машин, квартир“. Я запитую: „А кому?“. Він: „Це ми тут самі розберемося“. Так було і напередодні Суперкубка. По-моєму, йшлося про п’ять машин (видавали „Волги“ і „Жигулі“), чотири квартири і суму в 10 000 рублів на премії», — сказав Погребняк.